«Не знаю… Не вмію…» - так можуть лиш люди.
Жалітись. Варнякати: «Долі не бу-у-у-де!».
Мовчи, одоробло! Не дай, Бог, накличеш!
Тоді у нещастях загрузне обличчя.
Тобі воно треба?! Навіщо ж просити?!
Цей гріх тобі доля не зможе простити.
Хапай за шкибарки, збирай в кулак волю,
Вирощуй надію, готуйсь до двобою.
І важко най буде - зате самостійно.
В житті треба ствердитись. Завжди. Постійно.
Цей світ ми обрали в пориві єдиному
У війнах за сонце лишайся Людиною.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449491
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.09.2013
автор: Ніла Ревчук