Це осінь... самотність...
Летіти донизу опалим кленовим листком.
Це осінь... і досі...
Здається висіти на гіллі було́ добре двом.
Це осінь... в волоссі...
Закутатись носом і спрагло так дихати ним.
Це осінь... у шоці...
Прощатися з мріями, літом, коханням п'янким.
Це осінь... десь свисне...
Заплаканий вітер між чорних і голих дерев.
Це осінь... навмисне...
Натягує в серці оголений зболений нерв.
Це осінь... і киснем...
Уже не надихатись як би його не хапав.
Це осінь... так тисне...
На груди, бо сильно занадто улітку кохав...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449623
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.09.2013
автор: Олександр Яворський