Я голову мріями квітчаю. Хіба ж не весна?
То анемон із неба в душу намітають заметілі...
Мені здається - всередині тепла і зима,
Бо загоряються палкі вогні в хатках, як цілі.
Думкам, мов сторож, лиш висока голубінь.
(Велика пильність чесній жертві неземного!)
Клубок ниток напрядений із золота прецінь,
Розмотую, щоби знайшов колись одного.
16 вересня 2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449695
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.09.2013
автор: Люба Скоробогата