Осені дар – ледь печальний –
Котяться бархатом дні...
Тепло... привітно… повчально:
Родом від літа – вони!..
Чути переклик моторів,
Легіт в утомі повис...
В спокої стомлене море
І сріблогрудая вись...
Чайки і плачуть, і квилять,
Кле́нучи долю свою:
Сховок жаданий у хвилях –
В морі джерела вогню.
Хвилі дощем смарагдо́вим
Кутають обриси скель…
Томить мій слух солодовий
Співом баклан – менестрель…
Штиль порядкує над пляжем,
Не допускає вітрів…
Служить курортникам пажем –
Хто б тут що ревно не грів!
Море і сонце лікують,
Простір кришта́лем дзвенить...
Серце курортника чує:
Буде в здоров’ї зеніт!
Солодко пахнуть аніси...
Час – заспокійливий чай...
Слухаю, як кипариси
Пісню ведуть про свій край.
Піснею повниться радість –
Є чим любити себе!
Слово в одині – мов стрази...
Та не сягає тебе.
1.10.2013, Ялта
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449720
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 17.09.2013
автор: Олекса Удайко