ВЕСЬ ДЕНЬ ДОЩИТЬ
Весь день дощить, та взявши парасольки,
Йдемо шукать незаймані місцини.
На клумбах освіжилися красольки.
Трава відзеленіла у низинах.
А вітер вовком ває час од часу,
Кидається жагучим кавалером,
Та поміж груди, до жінок він ласий!
Покрутиться й сховається за сквером.
Та ми йдемо, хоч мокнуть щиколотки.
Закрите море – місто перли містить.
Ось тещин міст, і серце у колодках,
Їх кожна пара прагне тут повісить.
Дім Воронцова, леви, колонада.
Охочих мало місцем цим гуляє.
Та нам ні дощ, ні вітер не завада.
Робити фото навіть устигаєм.
Години три протопавши по місті,
Замерзлі, але з усміхом дитини
Вертаємося у своє обійстя.
Нас проважають осяйні вітрини.
ВСЮ НІЧ ДОЩИЛО
Всю ніч дощило, вітер скаженів,
В вікно лупив, хилив дерев гілляки.
Дороги й оптимізм злегка залив,
Із серця вирвав ледь розквітлі маки.
Надвір ой як не хочеться, та йдем
Із подругою на сніданок пішки.
Що жде нас днесь? У місто побредем,
Чи цілий день пролежимо у ліжках?
Поснідавши, тепло відчувши, міць,
Рушаємо до моря, шторм – не в силі..
Тут ракушки до неба горілиць
Лежать в піску, що викинули хвилі.
Набравши повні жмені цих дарів,
Надихавшись морського аромату,
Мов бабки летимо поміж домів,
Цікаве намагаємось зібрати.
В після обід не ліжко, а стежки,
«Аркадію» - пляж, хочемо побачить.
«П’ятіркою» повзем, мов слимаки –
Доми, скульптури вулиці маячать.
Завод шампанських вин і ботансад
Зліва по курсу легко пробігає.
А справа кіностудія – не жарт,
Довженка. Там Висоцький ввись злітає.
А на кінцевій пляж. Розваг вагон.
Рядочок пальм і квіток різногрупних
А далі берег – це не Ланжерон.
Тут майже все приватне й недоступне.
Гойдає море хвилі, свіжість б’є.
Корм чайки, гулі й горобці шукають.
У мене хліба кусень в сумці є.
Кидаю, вмить дзьобами розбирають.
Знов маки в серці вогником цвітуть,
І оптимізм б’є чайкою на плесі.
Хай небо чорно-сіре, наче ртуть.
Приємного багато у Одесі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449863
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 18.09.2013
автор: Крилата (Любов Пікас)