Сердитий монолог доброго українця

Вічне  мистецтво
                             Старухою  сќулилось.
Все  не  від  серця,
                             Брудом  зам́улилось.


Пекло  провіщують,
                             Голос  зриваючи;
Націю  знищують,
                             Нас  розважаючи.


Ќучма  волосся,
                             Пісня,  як  марення:
Хай  безголосе,
                             Зате  -  пропіарене.


Різному  мотлоху
                             Віддано  почесті  -
Мінімум  одягу,
                             Максимум  пошлости.


Пишні  паради
                             З  безумними  звуками,
Безліч  порад
                             В  інтерв'ю  з  недоумками.


Диких  фанатів
                             П'яні  процесії.
Хто  провокує
                             Їх  на  агресію?


Що-б  я  робив
                             З  чільниќами  роздр́аю?
Певно-б,  закрив,
                             Та  мене  не  питають.


                               4  листопада  2007  року

Вірш  опубліковано:
-  Журнал  «Далекосхідна  хвиля»,  №18,  Хабаровськ,  2010  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=44995
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 04.11.2007
автор: Ігор Рубцов