І дожили… У нас вже сивина,
Хоч юність ще стоїть перед очима…
Життєві нерви, мов туга струна,
Бринить тужливо в нас поза плечима.
Нам мудрості добавили роки
І внуки, як пташки защебетали,
Та повертаємось в дитинство залюбки,
У рідний дім, який зовемо раєм.
І кожен крок, як стиглий колосок,
Життєвим урожаєм повнить діжу,
Хоч до кінця не вивчений урок
І ще не час життя знімати лижі.
Ще варто подолати довгий шлях,
Лижню життя проторити родині,
Засіяти розорені поля
І відлетіти в журавлинім клині.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449996
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.09.2013
автор: Віталій Назарук