Закреслив дні, закреслив ночі,
Глухий до серця, що шепоче,
Бо пристрасть нерв тобі лоскоче.
Обрав ти шлях той, що коротше.
А були ж сни мені пророчі,
І відвертав від мене очі.
Та серце віри йнять не хоче,
Палке кохання в нім тріпоче.
С тих пір нутро лише пече,
І не бринить сльоза - тече.
Де віри й мрій був сад квітучий
Чорніє лиш терня колюче.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450031
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.09.2013
автор: Іра Рося