Чом плачеш, вересню, так гірко?
Сльозами затопив весь світ,
Пустивши ріки аж за хвіртки
Людських осель. Накоїв бід…
Чому насупив брови сиві
Важких і нескінченних хмар?
Якесь неправильне це диво –
Плаксивий вересень – кошмар.
Меланхолійним аж занадто
Ти став. Не личить це тобі.
Покинь вже сонячне багаття
Топити в дощовій журбі.
Бери мольберт і хмар завісу
Блакитним небом розфарбуй.
Візьми хор пташок хутко з лісу
Й початок осені святкуй.
(моє фото)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450032
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 19.09.2013
автор: Ліоліна