Тобі вже час. Роман наш вже написаний.
Хоча ще декілька є чистих сторінок.
Я не пораню тебе більше списами.
Я вже засвоїла цей непростий урок.
Тобі вже час. З дерев злетіло листя.
Корицею пропах увесь мій дім.
Це вже не ми. Це все нам тільки сниться.
І ти не винен ні хвилини в тім.
Тобі вже час. Пробач мене як зможеш.
Я знаю - не діждалася кінця.
І хоч в середині ти щось іще тривожиш,
Але порвались струни у співця.
Пробач мене за те, що я кохала.
Якось незвично й навіть без жалю.
Я в ту хвилину просто ще не знала,
Що від кохання свОго я згорю.
"Пробач мене" - моє останнє слово.
Живи без мене - як було завжди.
Нажаль, тобою більше я не хвора.
І ти одужуй - час уже іти.
Куди іти? В новий світанок неба.
В нове життя, де інші поїзди.
Жалкуєш? Я прошу тебе - не треба.
Нічого не буває назавжди.
Тобі вже час. Не треба більше спогадів.
Тобі вже час. Перетинай межу.
І більше не шукай до нас синонімів.
Зустрінь ріднішу, хоч іще чужу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450058
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.09.2013
автор: ЮЛІЯ