Нащо робити зле, на старість каючись?
Так, я зробив премногая гріха...
Був молодий, душа була глуха.
Духовному - земне. Я брав, не гаючись.
Кричав : то все батьки безвірні! Батьків син...
Та ж іскра Божа у тобі жила!
Її людина брудом залила...
Сама, батьки невинні, лише ти один.
Волав, мовляв, суспільство бездуховне в нас!
У ньому квіт любові не цвіте.
А ти полив цю квітку, най росте?
Та ж ні, топтав її ти повсякчас.
Почув : ідіть від мене вічно у вогонь!
Від жаху мокрий скочив на постіль...
То сон, що навіва зимова заметіль.
Ще поживу, доволі заборон!
... Нащо робити зле, ще й каяття не знать?..
19.02.02р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=45010
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 04.11.2007
автор: Микола Шевченко