Я - то сирий пісок ...
О, велетенський Будівничий!
Візьми Любов, та й побудуй мене.
Бо я не взмозі вже палацами розкішними стояти,
Бо розсипаюсь я.., хіба- що здатен бути
за іграшку дитині та прибою.
Будуй, благаю, бо таке накою...
Пісок, вода - одне сипуче, інше - ллюче.
То дно ріки - мутне, холодне, злюче.
Любов - цемент, її значний процент -
І ось - вже замок я, щоб на віки стояти,
Та Архітектора на славу величати...
6-7.09.02р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=45011
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 04.11.2007
автор: Микола Шевченко