Його життя покинула навшпиньки,
Вразивши несподіваним кінцем.
Душа закрила спілкування скриньку,
Захоплення шпурнуло камінцем.
Вуаль образ на душу опустилась.
Збентежився обірваний дзвінок.
Згорнула муза романтичні крила,
На серці причаївся холодок.
Хорошого, між тим, було багато, -
Воно горить червоним ліхтарем.
Ти вмів зробити з повсякдення свято,
Та намагався пестити гарем.
Без тебе терміново вчуся жити,
Гамую спрагу в іншім джерелі.
Нарешті ми з тобою повні квити,
Два спалахи в засмученій імлі.
Я довго прикидалася сліпою,
Та всякому терпінню є межа.
Хай кожен залишається собою
Й більш до душі не тягнеться душа.
Вже відчепила почуттєву шпильку.
Пішла, не відчуваючи вини.
Його життя покинула навшпиньки,
Щоб він мене, бува, не зупинив…
20.09.2013р.
© Copyright: Ирина Визняк, 2013
Свидетельство о публикации №113092000595
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450165
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.09.2013
автор: *ИРЕНА*