своєрідно
світ наш задумано
і облаштова-но:
знову колосом стане зерно,
далі – знову
ви́лущиться із поло́ви…
неодмінно
збереже і відно́вить себе,
що перви́нне,
а от
рукотво́рне, втори́нне –
похідне́ –
хистом самовідно́влення
не наділене…
закономір-но
оцтом стане за часом вино…
а одним-одна
насінина –
кісточка виноградна –
по суті своїй безсмерт-на…
…і любов, і дружба земна –
кіне́чна…
доводиться ви́знати –
короткоча́сна…
хоч як дорожи-бережи – все одно
перейде у оцет солодке вино
сумно…
печально
але неодмін-но
усе похідне –
мине,
бо…
не первин-не?
не-першо́сотво́ре-не?..
живемо у дивному світі –
що ніби тане…
тане! – в руках,
зникаючи невблаганно…
усе, що любимо, і що маємо –
птах!
наче казковий, міфічний –
Алкіо́н-птах символічний,
і ми його відпускаємо… відпускаємо…
відпускаємо…
поорані
тайно́писами долоні –
порожні…
порожні…
20.09.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450191
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.09.2013
автор: Валя Савелюк