Забув

[b]Нагадування[/b]
[i]Тамара  Васильєва[/i]

Сьогодні  мені  нагадала  береза,  
Що  думка  моя  має  бути  твереза.  
В  березовім  гаю  я  клена  знайшла,  
Під  нього  сховалась,  а  він  промовляв:  

«Тебе  захищу,  коли  стануть  морози,  
Страшні  буревії  і  літнії  грози.  
Це  краще,  як  в  полі  лишитись  самій  
І  віття  торкалось  уже  моїх  вій».  

Сльозу  я  зронила,  сховала  від  клена,  
Думки  зароїлись,  як  бджоли  у  мене.  
Зраділа,  що  можу  сховатись  у  тінь,  
До  нього  тулитись,  коли  заметіль.  

Спасибі  березі,  яка  нагадала,  
Що  клен  і  вона  у  гаю  цім  недаром…  



[b]Забув[/b]
[i]Пародія[/i]

Сидів  із  хлопцями  в  березовому  гаю,  
Аж  раптом  чую  –  десь  хтось  розмовляє.  
Підсунувся  поближче  –  то  береза,  
Я  здивувався,  ніби  ж  ще  тверезий.  
Знов  з  хлопцями  за  чарочки  взялися,  
Коли  дивлюся  –  звідкись  клен  з’явився.  
Почав  щось  говорити  про  морози,  
Про  буревії  і  про  літні  грози.  
Сиджу  я  «в  шоці»  із  стаканом  «Коли»,  
Аж  тут  нізвідки  зароїлись  бджоли.  
Від  них  я  ледве  заховався  в  тіні,  
Та  раптом  почалися  заметілі,  
І  сонячне  затемнення  настало,  
В  очах  все  потемніло…і  пропало.  
Чому  ж  мені  ніхто  не  нагадав,  
Щоби  горілку  з  пивом  не  мішав?  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450197
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.09.2013
автор: Куліш Анатолій