Сатинові прядки розсипала злива у травах,
Бузкові хмарини пливуть чередою на Схід.
Дощами намочена, тліє парча золотава,
Прикривши берізок прозоро-тонкий малахіт.
Зажурені верби гойдають намолені ранки,
Латтаття свічками застигло на таці ставка.
В занедбану тишу забутої нами альтанки
Стрункої берізки проникла тендітна рука.
А прілого листя в саду намело, ніби крилець
Метеликів ніжних насипали люті вітри...
Торкаються краплі моїх оксамитових вилиць
І блякнуть розмиті вітражні ясні кольори.
Молочного мрева з гаїв накурилось, як диму,
Замовк, обірвавши посріблені струни, фонтан...
Під ноти дощу заплітаю зажуру у риму,
І листя кривавить багряно, мов клаптики ран.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450213
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.09.2013
автор: Наталя Данилюк