Біле поле рушників і сорочок,
закосичили стіжечки кольорово.
Мами долю вишивають для дочок,
і синочкам з молитвами щиро.
Із любов*ю підбирють кольори,
хрестики лягають веселкові.
А між ними пробігають доріжки,
гладдю,бісером і просьби щоб здорові.
Тож на шлях дорослий стаючи,
з материнських рук беруть сорочки.
Про дитячі згадують роки,
руки мами й недоспані нічки.
Традиційно на усі свята,
коли сходиться за стіл родина.
На покутті нові рушники,
вишита сорочка то гостини!
І думки! А з ними лиш думки...
Про свій край чудовий і родину.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450402
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.09.2013
автор: Вразлива