Віє туга понад степом,
Виє, завиває.
Стогне, плаче Україна,
Зовсім пропадає.
Хто-то скоїв:
Чи татари, нечестиве сім'я,
Вуса висять, як гадюки,
Вибритеє тім'я!
Не татари і не турки,
Не орда горлата -
Діти рідні та онуки
Підпалили хату.
А в тій хаті, у Вселенській,
Корчаться від болю
Всі, хто любить Україну,
Жертвують собою.
Чи ж та жертва, хоч не марна,
Задумайтесь люде,
Доживемось, що Украйни
На землі не буде.
Бо страшніша хатня нечисть,
Ніж здалеку ворог,
Та зсередини поточе -
Оберне на порох.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450505
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.09.2013
автор: Анастасія Желябіна