...неможливість неможливого прирікає на мрію
якій неодмінно стати правдою
над привидом ночі розкинь свої крила
і ніч дасть тобі раду...
кришиться думка а світ неперервно самотній
у своїй людності у своїй втечі
і ти чуєш якщо не крик то шепіт Господній
що маєш себе а значить маєш доволі
щоб встати з колін
щоб дихати чистим повітрям...
і тримаєш усе чим ти є над вістрям
нескінченних судом...
цілуй подібних собі
люби подібних собі
та промовчи із ними останнє мовчання
на цій землі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450580
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.09.2013
автор: Poetka