Я хотіла піти і назавжди,
Тихо закривши двері рукою.
Падали сльози, біль нанизавши,
На серце, що палало любов’ю.
Як йому битись без твого тепла?
Все питала себе і не знала.
Що казати, відповідь же одна:
Понад життя своє покохала.
Перегортала душі сторінки,
До твоєї тягнувся місточок.
Як і уперше, чуттєві пастки,
Проникали у кожний куточок.
Знову у безмірі поруч була,
Там цвіли в літі бабинім айстри.
Трепетала метеликом жадна,
Тілом бігли цілющі все мантри.
24.09.13
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450593
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.09.2013
автор: Валентина Ланевич