Загублена - у власному Всесвіті,
простір бездонний не має меж...
І відчуття чи то страху, чи легкості:
у тихих кроках - непевність простеж
Міріади шляхів перетнулися,
одна за одно́ю комети-думки...
Фантоми-мрії мені посміхнулися
Час зупинився? Чи втік навпаки?
Збентежена пли́ну - у невагомості...
Чи то лиш здається? І все, як завжди́?
Звідки з'являються у підсвідомості
незвичні ідеї, незнані світи́?
Залиш мене в моєму космосі...
хоч не осягнути його глибину
Серед туманностей, багатоголосності,
зірку свою я колись віднайду...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450594
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.09.2013
автор: Vergissmeinnicht