Згадуючи Скнилів…

Від  цього  слова  моторошно,  раптом,
З  ним  стільки  доль,  нехотячи,  сплелись.
Колись,  подібним  словом  був  "реактор",
Та  не  таке  уже  й  воно  "колись".
Холоне  серце,  чуючи  про  Скнилів,
Хоч  там  знайомих,  рідних  не  було...
Дай,  Боже,  людям  жити  далі  сили,
Кому  черкнуло  по  життю  крило.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450668
Рубрика: Поетична мініатюра
дата надходження 24.09.2013
автор: Патара