І осінь знов виводить блакитнуватих зір етюди,
Пожовклим листям прикрва ночей своїх тепло.
Впаду із сонцем знову ж я на твої теплі груди,
Так само, як ранковий промінь торкається твоє чоло.
Осіння теплота вливається глінтвейном у холодні душі,
І кутає тебе у простині жовто-гарячих ран.
Колись просила із твоїх долонь малий шматочок суші,
А ти кидав мені під ноги безкрайньо непорібний океан.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450675
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 24.09.2013
автор: Blue sky