В гаю розвіяв Багрянець,
листки у охрі сиплються з беріз.
Мідяно – жовті падають у танець,
в останній свій, із осені каприз…
Руєн захмарив небо, задощило,
сонатом вітер з гаю затужив.
Заскочив серце, наче заніміло,
осінню тугу долами розлив.
Холодний Хмурень диха йому в спину,
озвалась чайка з плачем.
А дощ надворі пряжить без зупину,
змива осіннє плачем.
…Не падай в душу Осене - завіє,
не залиши у річці без весла.
Не напувай на дворі ностальгію,
лиши для мене часточку тепла!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450683
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 24.09.2013
автор: Дід Миколай