ШОВКОВИЦЯ

Хуртовина  виє  й  колеться,
Шаленіє,  а  проте    -
Посади  собі  шовковицю,
Посади,  нехай  росте.
Вітер  в’ється  чорним  покручем.
Перемети,  як  вужі.
Посади  собі,  хоч  поки  що
В  зимовій  своїй  душі.

Не  про  щастя  казка  мовиться,
А  про  світ  добра  і  зла.
Хай  росте  собі  шовковиця,
Набирається  тепла,
Хай  шовковими  суцвіттями
Зимові  голубить  сни,
Щоб  було  душі  обвітреній
Трохи  ближче  до  весни.

Щоб  у  ній,  не  дуже  й  лагідній,
Де  мороз  і  заметіль,
Дозрівали  тихо  ягоди,
Білі,  чорні,  золоті…
Може,  це  вже  й  не  повториться
В  зимовій  твоїй  судьбі,
Та  залишиться  шовковиця,
Що  відома  лиш  тобі.





адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450723
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.09.2013
автор: Яковенко Тетяна Василівна