У двадцять першому столітті,
наука не стоїть - біжить,
дивує диким розмаїттям
і в хаосі навчились жить.
А от гріхи в людей навіки,
не змінюються на Землі:
одні і тіж потоки в ріки-
у ненадійності душі.
Одна і таж велика злоба,
одна і таж зоря вини
і в заздрості одна хвороба,
і зрада, як гнилі плоди.
Психічні розлади частіше,
охоплюють кошмар життя,
а деякі біжать скоріше,
до зброї, і без каяття.
Гріхи , як ті музичні ноти,
звучать незмінно серед нас:
одні і тіж завжди турботи,
повторюються сотні раз.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450801
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.09.2013
автор: Кошкина