Давні мрії снувались туманами.
Ми стояли в осіннім саду.
І сьогодні сльозами незваними
Віщувала нам осінь біду.
Ми розходились тихими кроками,
І дощами змивали печаль.
Почуття ті здавались високими,
А минули , як літо…Нажаль…
А пробігла любов ,не лишилася
Із теплом ясно-сонячних днів.
Ти уже не така—засмутилася—
Повернути я літо не вмів.
Ми розходились тихими кроками,
Не спиняючись ані на мить.
Ось і все. Почуттями глибокими
Мені осені рана болить.
І стежками уже павутинними
Промережились наші світи.
Ти дивилась очима осінніми
І не гріло вже сонце. Як ти.
Знаю я, те тепло не повернемо.
Замість квітів тепер падолист.
Ти пішла так поволі, невпевнено.
Не така ти тепер, як колись…
Всі слова переплутались з тінями.
Вже не сняться нам радісні сни.
Ти дивилась очима осінніми,
Що чекали своєї весни…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450853
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.09.2013
автор: Натік