Тихим туманом наскрізь просочитись у тіло.
Гострим вогнем зкип"ятити шалений узвар,
Випити все до краплинки, і потім несміло
Лезом ножа розписатись на серці... а там...
Знову пірнути наверх і розбурхати сором.
Знову солодким покрити багряні вуста.
Знову розквітнути птахом і хтивим узором
Виткати стежку до пісні, де мова проста.
Зверху-донизу, назад і вперед в кругообіг -
Сяйвом очей поєднати у душах все те,
Що оживило нас двох, є наркозом від болю,
Бо народило на світ це кохання святе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450993
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.09.2013
автор: Zanoza