хром на двох вряд запізнюється рись супроводу буревію чоло ще до братерства нашого серпню сенсом. вихопи!
понижено: рятовано погордощі однакову могил задовго до боротьби вмирають того афаліна легендою липне кістяні голки - позажени під залози під
лімфою магмою східною хромосомою
ртутні родовища звивисте річище
гіркий….
колесо свастик натягнуто череп роздроблено. сокири виверну. все як властивість оздоблено щонайменшою вадою свого існування. як кровіє за свердловиною розходження швів – й справити ще одне б задоволення.
підтікає затиснена між руками фарба. жбурляє високість серцевого двоярусного прокислого підтопом лісостепу.
я була поблизу…всі нафти поглинули останній сланець гідрованої хімічної отрутності.
каньйон окреслений вмиранням. безособовість не шкодить циклічним сходженням як вік віко рокованої печаті жувати… масиву північного осклянілого віри всі – війна.
віра як вбивство. пропонуєш? єдино від того що головний не почуєш як іншого - вбий їх. погоджуєш мені виманюй люцефернію… згадаю… та лиш згадаю.
наше війни – по різне боки.
непогоджуючи – вбиваю. і проковтую
залишки бога.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451081
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.09.2013
автор: Лепрозорія