полем – болем, потім небом – ревом
утікав.
мріяв, що частинами зникав,
пропадав у гаморі чужого сміху.
утопію чужої цноти
прозівав.
сорочку вишиту зірвав
і босоніж по самоті,
навипередки з алкоголем,
нерівним колом без снаги,
до висновків, про горе,
про ніч і безкінечні дні -
чомусь завжди однаково сумні,
чомусь завжди однаково дурні.
Зажди, вони ще прагнуть рими
й не вірять, що потонуть в димі
чужих цигарок дим зарізав око,
чужих долонь прорізав тіло дотик -
аж наче алкоголь весь зник -
принишк.
й черговий спур.
ти полем – болем!
до чужих тортур!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451102
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 26.09.2013
автор: Андрій Толіч