Живу

(Із  підслуханого)

Цікаве  запитання  –  
Як  живу?
Все,  звісно,  не  розкажеш  телефоном...
Багряне  листя  стиха  на  траву
Вкладає  вітер.  
Виноградне  гроно
Наповнилося  соком.  
А  вночі
Спить  голуб  на  моєму  підвіконні.
Сьогодні  зранку  сіро,  
А  дощі
Осінні  
Колисково-монотонні.

Живу...
Як  всі!  
Втікаю  від  проблем
У  дивний  світ  фантазій  та  ілюзій.
Пишу  вірші,  
Нових  шукаю  тем,
Знайомлюся  
І  маю  уже  друзів.
Живу...  
Радію  осені,  дощу,
Збираю  листя  жовте  у  букети.
Плач́у  за  все!
І  дорого  плач́у...

А  запитати  хочеться:  „  А  де  ти?”
Та  я    мовчу.  
Тамую  давній  біль
В  кутку  душі.
Єдиний  порятунок
Мовчання  золоте.
Як  ти  посмів?
Навіщо  кинув  слово  –  наче  трунок
У  вир  душі?
Ти  дуже  завинив!
Де  взяти  сили,  щоб  простити  вкотре?
Життя,  що  повне  гроз,  незгод  і  злив,
Як  літо  бабине  –  не  тепле  і  коротке...

Живу...
Як  осінь!
То  сльоза  спаде,
То  посміхаюсь,
А  бува  –  радію,
Як  бачу  чорнобривці  де-не-де
На  клумбах  міста.
І  лелію  мрію
Голубкою  летіти  в  небеса
Із  голубом...
І  день  отой  настане.
Щасливі  вогники  ще  спалахнуть  в  очах!
У  Львові  осінь...  Зацвіли  каштани.

26.09.2013р.  Львів

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451231
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.09.2013
автор: Мазур Наталя