У моїй шафі осінь спинилась на довгі віки,
І сукні червоні носить, і плащ одягає жовтий,
І сірі панчохи зазвичай намочить у вічнім дощі.
У моїй шафі осінь спинилась на довгі віки…
То тихо ковтає сльози, то знову вночі голосить,
І з мертвого листя одягне на голову мокрі вінки.
У моїй шафі осінь спинилась на довгі віки,
То знову тікає боса… Куди ти простуєш, осінь?
Чекай, ось візьму свої мрії – і гайда у літні світи.
У моїй шафі осінь пройшла вже на довгі віки,
Десь ходить простоволоса, іще не вернула досі.
Шукатиму всі прикмети – і сукні, й панчохи, й плащі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451346
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.09.2013
автор: Siya