Забажалося дружині
Чоловіком керувати,
Що робити йому нині
Стала голосно кричати.
Наче в армії порядки
Завела вона раптово,
Чому так не мав він й гадки,
Не дала сказати й слово.
Як не виконав команду,
То чекай на покарання,
Довго їстимеш баланду
Цілі дні з самого рання.
А вночі кохатись треба,
Цілуватись вимагає,
А молитви всі до неба
Глушить криком, голос має.
Чоловік той на світанні
Втік тихенько від дружини.
Мабуть, був уже на грані
З глузду з’їхать без чарчини.
27.09.13.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451382
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 28.09.2013
автор: Георгій Федорович