Ісус нам заповів любов.
Абстрактне людство полюбити геть не важко.
Та тільки очі заливає до істот конкретних кров,
Яких «людьми» назвати можна лиш з натяжкою.
Любов Ісус заповів нам.
Таку, щоб винятків не знала.
Та тільки всепрощення пуп’янок зів’яв
У матері, яка у цинкові синів своїх стрічала.
Нам заповів любов Ісус.
Плекати наказав її щосили.
Та лиш прокльони рвуться з блідих вуст
В батьків, які в труну дитячу цвях забили.
Любов Ісус нам заповів.
Здолає все безмежна сила.
Та тільки помсти птах в зґвалтованої сів
Під серцем, де маля колись носила.
Ісус нам заповів любов.
Він зніс усе, що уготовила рука Творця.
Звільни ж і нас від тягаря отих оков!
Зуміймо заповітові його відкрить серця!
вересень 2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451429
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 28.09.2013
автор: Іра Рося