Доля, як той прокурор,
прошиває справи нитками.
Сувої сам проколов -
старався своїми руками.
Білими - пару стібків,
накреслив колючим пунктиром.
Скиглив у зграї вовків
але жив на докір мундирам.
Чорними - навперехрест,
наче хата горем забита.
Спомин у плачі воскрес -
з минулого низзю із ниток.
Червоним - шила любов,
троянди лукавою гладдю.
Долоні ними вколов
і серце розкроїв на шмаття.
Стежку гаптує вже час,
готує суддя мені вирок.
Що для мережки припас?
Червону чи чорну із ниток?
Червону - то пожалій,
вплети оберіг чудотворний.
А ні - в'яжи конвоїр
та очі зав'язуй вже чорним.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451536
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 29.09.2013
автор: Олександр Деркач