Стати залiзом,мерцем з металевим серцем,
гордо ступати,свiтити убивчим свiтлом,
вчасно топтати невчасно пророслi квiти,
ранити словом,а в рани - сипати перцю.
розум гострити,як лезо,на скалки бити
всiх почуттiв непотрiбнi смiшнi потуги,
жалю не мати,а мати високу вежу,
звiдки глядiти лиш ворога,а не друга...
що тобi,свiте?Сумне догорае сонце,
холодом вiчним дихае нiч за спиною.
Нинi ще плачу.А завтра заграють сурми-
стисне долоня важку металеву зброю
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451541
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.09.2013
автор: уляна задарма