твій найбільший осінній страх – листопад
ніби те, що злітає з дерев – не листя
а частини твоїх таємниць і зрад
вони б’ють у вікно і «ні кроку назад» -
каже клен із обличчям землистим
ти лягаєш у ліжко в надії на те
що не знайдуть тебе до зими так точно
але кількість листви на подвір'ї росте
клен здіймає гілля у повітря густе
і твою вивергає порочність
і летить до землі цей гербарій з гріхів
де зникає не листя - найбільший острах
ліквідовано твій таємничий архів
листопад забувається, клен стужавів
і вітає кінцівками гострими
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451627
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 29.09.2013
автор: Марія Родінко