І, вмерши вкотре, вкотре відродився:
Навчився дихати, іти кудись навчився,
ЗанОво й зАново дивитись в твої очі,
Тепер вже знаючи, що ти сюди не хочеш.
Без волі й смутку, радості й печалі
Візьму білет туди, а може й далі.
Відсутній подив, серце і провина.
Колись була для мене. Ти єдина.
Куди тепер, навіщо, з ким і звідки?
Ми будем бачитися? "Може. Дуже рідко."
Слова летять, а сльози теж не вічні.
І голос твій, мов з трубки- з потойбіччя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451815
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.09.2013
автор: fire_maroder