Коли мама приходить у сни
Ніжно-сумно мені усміхаючись,
Я вертаюся знов до зими,
Як за нитку, за пам"ять, хапаючись.
До зими, що біду принесла -
Став мій світ несподівано пусткою.
"В сни приходь, " - як молитви слова.
Вкрила голову темною хусткою...
Доля так розсудила: у снах
Ми з тобою тепер зустрічаємось.
Як колись, у минулих літах,
Один одному рідно всміхаємось.
І розмови струмок не стиха,
Але ж все розказати не встиглося.
Ранок ниточку сну обрива...
"Мам, приходь. Не барись. Так судилося.".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451966
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.10.2013
автор: Радченко