Я забула подих твоєї душі,
не можу пригадати кольору твоїх парфумів ,
запаху твоїх очей.
Стаю надривно-драматичною від чого стає нудно.
Ти вириваєшся з мого серця силоміць,
хоч я стараюсь ще там тебе залишити.
Відійшов далеко у тінь і ми стали один одному чужими.
Мої пекельно-гарячі спогади спалюють мене дотла,
і грудна клітка розривається від болю.
Ти часто приходиш у мої сни,вони настільки малиново-солодкі,
що прокинувшись зранку все наповнюється холодом.
Бачу тебе повсюди, згадую найприємніші моменти і найщасливіший день.
Занадто довго ношу в собі тандем позаминулої осені.
Запиваю чаєм з м’яти твої обійми найтеплішої пори.
Це немовби касета зі старого чорного магнітофону,
яка безжалісно грає на мікронах мого серця.
Ти знову цілуєш моє зап’ястя ,все міняється,що найбільше-ти.
Моє дихання зупиняється і я пірнаю до самого дна своєї душі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452099
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.10.2013
автор: Yulia Fobia