Колись і мій настане день…
В оббитій крепом домовині,
Під куполом церковним синім,
Під спів божественних пісень
Спочину я. А за вікном
Все буде те ж: і сад квітучий,
І дім під шифером на кручі,
Святого образ над столом.
Так само вранішня зоря
У вікна буде заглядати
І, обійнявши, ніби мати,
До жнив розбудить косаря.
Як море - златом пшениці...
Проснеться вранці степ широкий,
І світ волошок синьооких
Манити буде в простір свій.
І жорнова цього життя
Крутитися без мене будуть.
То ж хто за крик душі осудить:
Я так не хочу в забуття!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452107
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.10.2013
автор: Г. Король