Здавалось, нещодавно ми їхали з тобою,
Так щиро розмовляли, сміялися обоє -
Я згадую як сон прекрасні ці хвилини...
Не знаю більш такої гідної людини.
І дякую я Богу за зустріч доленосну,
За названого брата та просто за знайомство.
Пишаюся тобою, ціную, поважаю.
Та треба зрозуміти, що все ж тебе втрачаю...
Два роки вже минуло... Здається, ціла вічність,
Як стало нам відомо про ту страшну трагічність...
Тебе вважаю братом (дозволь так називати) -
Всім людям я бажаю такого друга мати.
Твої поради, жарти, до болю рідне "доця"
Не в змозі я забути. Ти як промінчик сонця
Був у житті моєму. У снах тебе чекаю!
І завдяки тобі висот я досягаю!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452310
Рубрика: Присвячення
дата надходження 02.10.2013
автор: lyole4ka