[b]Юлія Фінковська[/b]
[i]Вкради мене![/i]
Вкради мене,прошу тебе, вкради!
Сховай високо в горах,серед лісу,
Чи віднеси безсилу до води,
Заспокой втому,завари мелісу.
Вкради мене,хороший мій,вкради!
Закрий собою від усього світу.
Втомилась я від болю, від біди,
Прагну розради в ароматі цвіту.
Вкради мене,на зло усім вкради!
Не слухай застороги й пересуди.
Будемо вільні,заметемо всі сліди,
Дарма,що осуд ширитимуть люди.
Вкради мене,хоча б на мить вкради!
Забуть про розум,мрії більш важливі.
І десь у пахощах ромашки й череди
Два серця будуть повністю щасливі...
[b]Анатолій Куліш[/b]
[i]Українська романтика
(Пародія)[/i]
Вкради мене, прошу тебе, вкради!
Та не вези у гори, й не до лісу.
За носа, милий, більше не води -
А повези на шопінг до Парижу.
Вкради мене, хороший мій, вкради,
Полетимо у Прагу, чи до Риму.
Туди, де квітнуть цілий рік сади,
Кохатиму тебе там безупинно.
Вкради мене, на зло усім вкради!
Хай подруги із заздрощів "пов'януть".
А ми з тобою заметем сліди
І будем смакувать напій Шампані.
Нарешті,любий, ти мене украв
Пов'язку дав, щоб очі зав'язати...
Привіз... на дачу, і лопату взяв -
І ми пішли картоплю вибирати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452342
Рубрика: Літературна пародія
дата надходження 03.10.2013
автор: Куліш Анатолій