Холодний вітер кидає, мов хвилі,
свої пориви в крони золоті,
кружляє лист поволі і безсило
мозаїку складає на воді.
Здалека мчать, мов коні розпашілі,
і з опалу обтрушують сади,
Вітри й дощі… Дощі осточортілі!
(Уп’ялися, мов роги череди!).
Пора забутку… Миті невловимі,
мов постріли у запізнілих айстр,
Мені про Вас співають невмолимо.
Про Вас і літо… Тихий блюз чи джаз?
А може й вальс. Осінній вальс! Як мило.
Кружляння падолисту і небес…
І час минув… І вже перештормило.
Та знову невмолиме «… я тебе…».
Холодний вітер розрива вцілілі,
запінені хмарини дощові…
Вітри й дощі… Жоржини відгорілі,
немов заціпенілі вартові…
́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452368
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.10.2013
автор: Hmelyar