Небо на землю упало змарніле,
Мордує себе сльозами у зливі.
Усе вже даремно, все запізніле -
Моє невимовне, твоє неможливе.
У мене для тебе - тиша мовчання.
Ти раниш словами - наче із сталі.
У неба для мене - дощ, як прощання,
Незване кохання - предтеча печалі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452519
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.10.2013
автор: Олександр Деркач