Гірке тебеневистачання,
Де ніч і день не мають часу,
Душа заходиться риданням,
І задощило днів терасу.
Я винирну із цього стану,
Та світ вже бачити несила.
Не думала, що в чан цей кану,
А він зіб’є мене з курсиву...
Куди ж ти, норове, подівся?
Чому залишив, де й у кого?
Навіщо сум ще цей приплівся,
Доливши дьогтю в мед липкого?
Все пропущу крізь себе! Досить!
Ти, друге дихання, - відкрийся!
Знайтися мушу в цім хаосі.
Ти ж, серце, і радій, і бийся!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452611
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.10.2013
автор: Helen Birets