Невже не відчуваєш ти провини,
Коли про мене знову забуваєш?
Мене ж ламає просто зсередини,
Та ти не хочеш знати це й не знаєш…
Я на твоїй сторіночці до ночі
Милуюся обличчям і душею,
А смуток серце все сильніше точить,
Бо не з тобою, а з самотністю своєю.
Мені хотілося для тебе стати
Найріднішою, й найкращою, звичайно,
З всієї сили ніжно покохати,
Але це не взаємно. Так банально(
Мабуть, потрібно взяти і забути,
Що ти такий існуєш ідеальний!
Та на прощання... хочу потонути
В твоїх очах, мій ніжний та безжальний.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452678
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.10.2013
автор: Тво9_Фанатка