Син великого свого народу,
Справді, велетня, що в боротьбі
Власну мудрість зберіг, дивну вроду,
Я вклоняюсь, народе, тобі.
І поки галасують про кризи, -
Ти живий, ти і далі живеш!
І згорають, мов купи із хмизу,
Тисячі зла й ненависті веж.
З правіків усміхнулася доля,
Розмаїті краї дав Отець,
Українські моря й суходоли
Стукотять у мільйонах сердець.
Всі горітимуть біди й негоди,
Що підпалить їх палкість в устах:
"До великого свого народу
Я любов пронесу крізь літа!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452740
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.10.2013
автор: Олександр Обрій