Іти дорогою вічних смирень,
І жити пеклом богоборців...
Шукати прісних одкровень,
Бути міщанином чи горцем?
Заховатись від всіх у пустелі,
Або в небесній стелі-стати птахом,
Шукати фарби,відтінки,пастелі,
Рубати голови з одного маху!
Щоби спокутувати півжиття,
Те що накопичив за деситиліття...
Не маючи ні краплі каяття,
Гіркі плоди шаленства юноліття!
Ну ЯК?То що ти обираєш?
Хіба ж ти знаєш наперед?
Землі ногами ти не відчуваєш...
А неба?Нема його-є Інтернет!
Липка всесвітня павутина,
У твого серця вона вже є?
У мого серця є єдина,
Але,як кажуть,кожному своє!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452743
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.10.2013
автор: Той,що воює з вітряками