Бува прощаєшся, немов лише до завтра,
Безпечно кидаєш: "Бувай! Нехай щастить!"
Та звідки знати, як там ляже карта.
А потім серце жалісно щемить.
Бува прощаєшся неначе не на довго,
Але виходить так, що назавжди
Розходяться стежини і дороги,
І замітає хитрий час сліди.
Буває відкладаєш на пізніше
Обійми, теплі посмішки, слова.
І розумієш, що найважливіше
Не зроблено. Та часу вже нема.
Всіх тих, кого я бачила востаннє,
Ніколи вже не обійму, нажаль.
Хоч відтепер у кожному прощанні
Цілуй, всміхайся, тепло обіймай!
05.10.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452768
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.10.2013
автор: Таня Кириленко